Світанок заблукав, і сонце не зійде,
Тебе нема. Ти всюди і ніде.
Майбутнє світ вбачає у зірках,
А ти живеш лише у моїх снах.

Нічний туман всіх кличе в небуття.
Ти – смерть моя в полоні у життя.
Світ захлинувсь дощем свого жалю.
Себе ненавиджу, в собі тебе люблю.

У сподіваннях все життя людей іде.
Мій відчай зброю біля ніг твоїх складе.
Світ потонув у ілюзорності буття.
Тебе нема. Я лину в забуття.



березень-квітень, 2003