Заручини у них не відбулися,
Бо різні постаті вони були.
Вона засипала його жовтневим листям,
А він себе не бачив без весни;
Вона носила сірих хмар намисто,
А він щодня їй квіти свіжі ніс;
Коли вітри наповнювали місто,
Він до землі тулився, а неї ввись
Заманювали зір простори темні,
Заманювала ніч, той чорний світ,
Де його спроби все ж були даремні,
Де його думка не топила лід.