 |
|
|
|
|
|
|
|
|
АвторизацияПроверка слова |
КВІТКА
Ось волошку стиглу зрізали під корінь.
Пам’ятає поле срібний серпа блиск: Тихо піднімали над роздоллям поля, Опустили, стяли квітку. Піднялись, Глянули навколо: ні, ніхто не бачив. І побігли полем: квітка у руках! Зав’ядала ніжна, пригиналась. Стихла. Не така вже стала, зовсім не така! Випустили, в колос на ріллю упала. І назад немає більше вороття! Кровоточить. Сонце в траурі палає. Хто посмів? Не чути… Ось і все життя. © Анархия, 2008
Свидетельство о публикации: № 1442-21670/20070730 Читателей произведения за последнюю неделю - 0, полученных рецензий - 0. Рецензии: Добавить рецензию Нет рецензий Добавить рецензию << В начало < Предыдущая Следующая > В конец >> Читали за последнюю неделю: |
|
|
Создание портала - Lab Visual. |
|
|
|
Проект Одесса - Нижний Новгород. "Вокруг Инета" © 2006-2008 |
Лит. редактор - lit_redaktor1@mail.ru Тех. поддержка - vanyka@yandex.ru |
|
Нет рецензий