 |
|
|
|
|
|
|
|
|
АвторизацияПроверка слова |
Ранок
Ніщо так не бентежить
Мою зомлілу душу, Як золоті серпанки Коли прокинусь тихо: І в домі не шелесне, А в серці співи ніжні, А за вікном так чудно: Сріблясте небо вранці. Хмар ангельські ті крила Тріпочуть, звуть у мрії Я бачу як повітря Наповнене все снами Струмить в мої легені Сочиться в кров і в серце Дзвенить ім’ям коханим, І в мозок плинуть думки Про ночі і про весни. Здається ніби поряд Сидиш і в душу глянеш І посмішка чарує Мене в серпанку неба. © Анархия, 2008
Свидетельство о публикации: № 1442-21668/20070730 Читателей произведения за последнюю неделю - 1, полученных рецензий - 1. Рецензии: Добавить рецензию Я попыталась художественным переводом заняться, но я, наверное, ещё не доросла до него! :) Анархия (13.08.2007 г. в 18:32) Добавить ремарку это сложно.. но ведь безумно интересно! Тем более такой язык.. Аня Пономаренко [Солнцу-нужны-окна] (13.08.2007 г. в 18:36) Добавить ремарку Добавить рецензию << В начало < Предыдущая 1 Следующая > В конец >> Всего 1 - 1 из 1 Читали за последнюю неделю: |
|
|
Создание портала - Lab Visual. |
|
|
|
Проект Одесса - Нижний Новгород. "Вокруг Инета" © 2006-2008 |
Лит. редактор - lit_redaktor1@mail.ru Тех. поддержка - vanyka@yandex.ru |
|
Аня Пономаренко [Солнцу-нужны-окна] (13.08.2007 г. в 18:28)
Добавить ремарку